крапка

-и, ж.

1) Невеличка цятка на певному тлі; плямочка.

2) Графічний знак (.) як умовне позначення чого-небудь (в алгебрі, нотному письмі, телеграфному коді, на географічних картах і планах).

3) грам. Розділовий знак, яким позначають на письмі кінець розповідного речення, відокремлюють речення одне від одного, а також уживають для скорочення слів.

••

Кра́пка з ко́мою — розділовий знак, яким відокремлюють на письмі структурно ускладнені частини речення.

4) У програмуванні – розділювач або обмежувач, що використовується в процесі запису конструкції мови.

••

Рухо́ма кра́пка — припустима крапка, позиція якої не фіксується форматом подання чисел.

Фіксо́вана кра́пка — а) крапка, позиція якої фіксується форматом подання чисел; б) спосіб розподілення цілої та дробової частин числа.

5) муз. Знак збільшення тривалості ноти або паузи в півтора рази.

6) муз. Знак виконання ноти стакато.

7) тільки мн., грам. Те саме, що Три кра́пки.

••

Три кра́пки — розділовий знак у вигляді трьох поспіль поставлених крапок (...), яким позначають на письмі незакінченість висловлення.